Правда про "перемогу"

Правда завжди стає надбанням загалу. Рано чи пізно. В даному випадку – нашого загалу, сучасників. Які знають про ту війну лише з книг і кінофільмів, в основному. Отож не дивно, що нині настав  її  – правди – час і в Україні також. Бо ми не хотіли (та й  не давали  нам цієї можливості!) знати її раніше. На жаль? Чи так треба було?..

 З книги Ігоря Гаріна "Інша правда про Другу світову ч. 1. Документи"

Де автор, в основному, наводить різні документальні матеріали. Від яких і мізки закипають, і серце німіє: невже саме так було?!.

А було, виявляється, і так теж.

- Ознайомся, як у нас з захисниками Батьківщини. І як живеться їхнім близьким. До тріумфу чи ЇМ ?!

Папір з грифом "Цілком таємно" ряснів цифрами. Чим більше я в них вникав, тим болючіше щеміло серце: "... Поранено 46 мільйонів 250 тисяч. Повернулися додому з розбитими черепами 775 тисяч фронтовиків. Одноокий 155 тисяч, сліпих 54 тисячі. З знівеченими особами 501342. З кривими шиями 157565. З розірваними животами 444046. З пошкодженими хребтами 143241. З пораненнями в області таза 630259. З відірваними статевими органами 28648. Одноруких 3 мільйони 147. Безруких 1 мільйон 10 тисяч. одноногий 3 мільйони 255 тисяч. безногий 1 мільйон 121 тисяча. З частково відірваними руками і ногами 418905. Так званих "самоварів", Безруких  і безногих - 85942 ".

- Ну, а тепер поглянь ось на це, - продовжував просвіщати мене Іван Степанович.

"За три дні, до 25 червня, противник просунувся вглиб країни на 250 кілометрів. 28 червня взяв столицю Білорусі Мінськ. Обхідним маневром стрімко наближається до Смоленська. До середини липня з 170 радянських дивізій 28 виявилися в повному оточенні, а 70 зазнали катастрофічних втрат. У вересні цього ж 41-го під Вязьмою були оточені 37 дивізій, 9 танкових бригад, 31 артполк Резерву Головного командування і польові Управління чотирьох армій. В Брянськом котлі опинилися 27 дивізій, 2 танкові бригади, 19 артполків і польові Управління трьох армій. Всього ж в 1941-му в оточення потрапили і не вийшли з нього 92 з 170 радянських дивізій, 50 артилерійських полків, 11 танкових бригад і польові Управління 7 армій. У день нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз, 22 червня, Президія Верховної Ради СРСР оголосив про мобілізацію військовозобов'язаних 13 вікових груп - 1905-1918 років. Миттєво мобілізовано було понад 10 мільйонів чоловік. З 2-х з половиною мільйонів добровольців було сформовано 50 ополченських дивізій і 200 окремих стрілецьких полків, які були кинуті в бій без обмундирування і практично без належного озброєння. З двох з половиною мільйонів ополченців в живих залишилося трохи більше 150 тисяч".
Говорилося там і про військовополонених. Зокрема, про те, що в 1941 році потрапили в гітлерівський полон: під Гродно-Мінськом - 300 тисяч радянських воїнів, в Витебско-Могильовської-Гомельському котлі - 580 тисяч, в Київсько-Уманському - 768 тисяч. Під Черніговом і в районі Маріуполя - ще 250 тисяч. В Брянськ-Вяземському котлі виявилися 663 тисячі, і т.д. Якщо зібратися з духом і все це скласти, виходило, що в підсумку за роки Великої Вітчизняної війни у ​​фашистському полоні вмирали від голоду, холоду і безнадійності близько чотирьох мільйонів радянських бійців і командирів, оголошених Сталіним ворогами і дезертирами.

 З книги Ігоря Гаріна "Інша правда про Другу світову ч. 1. Документи"