Президент Петро Порошенко, 24 вересня, підписав Указ №555/2015, яким увів у дію рішення
Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної
доктрини України».
Як зазначено у преамбулі, перегляд та уточнення доктринальних
положень щодо формування та реалізації воєнної політики України зумовлений
тимчасовою окупацією Російською Федерацією частини території України −
Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, розпалювання Росією збройного
конфлікту в східних регіонах України та руйнування системи світової та
регіональної безпеки і принципів міжнародного права.
Актуальними воєнними загрозами доктрина визнає: збройну
агресію Росії, що включає тимчасову окупацію Криму та агресію в окремих районах
Донецької і Луганської областей; нарощування військової потужності РФ в
безпосередній близькості до державного кордону, у тому числі можливість
розгортання тактичної ядерної зброї на території Криму; мілітаризація тимчасово
окупованої території, присутність військового контингенту РФ у
Придністровському регіоні Молдови, активізація російськими спецслужбами
розвідувально-підривної діяльності в Україні з метою дестабілізації внутрішньої
ситуації.
Головною метою воєнної політики України визначено створення
умов для відновлення територіальної цілісності держави, її суверенітету і
недоторканності в межах державного кордону України.
Вперше доктрина прямо визначає воєнного противника України:
28.
Україна вважатиме своїм воєнним противником іншу державу (коаліцію держав), дії
якої (яких) кваліфікуються законами України або міжнародно-правовими актами як
збройна агресія. На сьогодні воєнним противником Україна вважає Російську
Федерацію.
Воєнна доктрина передбачає, що ключовими завданнями створення
умов для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності
України є комплексне реформування системи забезпечення національної безпеки до
рівня, прийнятного для членства в ЄС і НАТО; створення ефективного сектору безпеки
і оборони, що забезпечує достатні спроможності національної оборони для відсічі
збройній агресії. Також визначено метою — розвиток Збройних
Сил України за західними стандартами та досягнення
сумісності із збройними силами держав — членів НАТО.
Формування національних оборонних спроможностей буде
здійснюватися шляхом:
удосконалення законодавства з питань оборони України, належного
унормування діяльності у воєнній сфері та адаптації базових законодавчих,
концептуальних і програмних документів з питань оборони до сучасних реалій;
покращення взаємодії і координації дій органів державної влади і складових сектору безпеки і оборони з урахуванням особливостей сучасної збройної боротьби, у ході якої широко використовуються не лише традиційні військові операції (дії), але й різноманітні невоєнні сили та засоби;
створення та впровадження єдиної стратегії комунікацій суб'єктів сектору безпеки та оборони, визначення єдиного органу для координації та контролю її реалізації; удосконалення системи кризового планування та управління у сфері оборони, впровадження стандартів управління військами, прийнятих у державах − членах НАТО, із забезпеченням постійної готовності органів управління до виконання завдань, їх регулярних навчань і тренувань, а також децентралізованого стилю управління;
удосконалення аналітичних спроможностей та взаємозв'язків на державному рівні, модернізації системи воєнної розвідки на стратегічному та оперативно-тактичному рівнях, приведення систем воєнної розвідки та військової контррозвідки у відповідність із стандартами НАТО;
уточнення функцій і завдань, перегляду структури і чисельності сил оборони, зокрема Збройних Сил України та їх функціональних структур − сил негайного реагування, сил нарощування, сил резерву, сил і засобів бойового чергування;
удосконалення засад застосування та підготовки сил оборони до дій в умовах сучасної війни;
відновлення військової інфраструктури, перегляду місць дислокації військових частин і з'єднань Збройних Сил України та інших складових сил оборони з урахуванням посилення постійної військової присутності у східних та південних регіонах України;
розвитку в рамках створення перспективної системи управління сектором безпеки і оборони системи управління Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також правоохоронними органами спеціального призначення для забезпечення надійного управління військами (силами) в особливий період без перебудови та проведення масштабних організаційних заходів, забезпечення більш високого рівня готовності системи управління порівняно із рівнем готовності підпорядкованих військ (сил);
упереджувального забезпечення високого рівня бойової підготовки особового складу та бойового злагодження військових підрозділів із наступним виконанням ними реальних бойових завдань;
пріоритетного розвитку Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО;
упровадження прийнятих у НАТО стандартів бюджетного планування з метою підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, забезпечення у повному обсязі ключових спроможностей сил оборони, які визначають їх здатність до перемоги у збройному конфлікті;
забезпечення готовності системи фінансування сил оборони у кризовий період, формування і налагодження процедур фінансування з урахуванням додаткових джерел, ефективного управління резервами, здійснення протидії корупції; створення єдиної ефективної системи логістики і постачання сил оборони як у мирний, так і воєнний час (особливий період) для максимально оперативного і належного задоволення їх потреб з централізованою закупівлею матеріально-технічних засобів;
створення єдиної уніфікованої системи підготовки персоналу для сил оборони з урахуванням досвіду держав – членів НАТО, цивільного сектору і бізнесу;
реформування системи військової освіти і підготовки кадрів, підвищення престижу військової служби, поліпшення фінансового і соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей;
реформування державної системи мобілізації та мобілізаційної підготовки на основі базових європейських підходів та з урахуванням набутого досвіду у формуванні оперативного мобілізаційного резерву першої черги, що дасть змогу швидко нарощувати сили під час кризової ситуації, із завчасним передбаченням необхідних для цього витрат;
підвищення бойового потенціалу, відновлення справності, продовження ресурсу, проведення модернізації, створення нових систем і уніфікації зразків озброєння та військової техніки Сухопутних військ та Повітряних Сил Збройних Сил України;
відродження військово-морського потенціалу держави, розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які мають бути здатними обороняти берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС;
ефективного використання двостороннього та багатостороннього співробітництва з партнерами та союзниками у військовій сфері, у тому числі шляхом отримання військової допомоги від них; модернізації військової системи охорони здоров'я у напрямі концентрації зусиль на заходах з медичного забезпечення військ (сил) у можливих конфліктах з максимальною її інтеграцією із цивільною системою охорони здоров'я; посилення спроможностей територіальної оборони, забезпечення її ефективного функціонування;
удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту, приведення її у відповідність із стандартами ЄС та забезпечення ефективного функціонування, а також оснащення сил цивільного захисту сучасними видами техніки, засобами та спорядженням;
розроблення комплексного нормативного документа щодо проведення спеціальних інформаційних операцій, передбачивши узгодження понятійного апарату, визначення профільних структурних підрозділів державних органів та їх завдань і повноважень у мирний, воєнний час.
покращення взаємодії і координації дій органів державної влади і складових сектору безпеки і оборони з урахуванням особливостей сучасної збройної боротьби, у ході якої широко використовуються не лише традиційні військові операції (дії), але й різноманітні невоєнні сили та засоби;
створення та впровадження єдиної стратегії комунікацій суб'єктів сектору безпеки та оборони, визначення єдиного органу для координації та контролю її реалізації; удосконалення системи кризового планування та управління у сфері оборони, впровадження стандартів управління військами, прийнятих у державах − членах НАТО, із забезпеченням постійної готовності органів управління до виконання завдань, їх регулярних навчань і тренувань, а також децентралізованого стилю управління;
удосконалення аналітичних спроможностей та взаємозв'язків на державному рівні, модернізації системи воєнної розвідки на стратегічному та оперативно-тактичному рівнях, приведення систем воєнної розвідки та військової контррозвідки у відповідність із стандартами НАТО;
уточнення функцій і завдань, перегляду структури і чисельності сил оборони, зокрема Збройних Сил України та їх функціональних структур − сил негайного реагування, сил нарощування, сил резерву, сил і засобів бойового чергування;
удосконалення засад застосування та підготовки сил оборони до дій в умовах сучасної війни;
відновлення військової інфраструктури, перегляду місць дислокації військових частин і з'єднань Збройних Сил України та інших складових сил оборони з урахуванням посилення постійної військової присутності у східних та південних регіонах України;
розвитку в рамках створення перспективної системи управління сектором безпеки і оборони системи управління Збройними Силами України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також правоохоронними органами спеціального призначення для забезпечення надійного управління військами (силами) в особливий період без перебудови та проведення масштабних організаційних заходів, забезпечення більш високого рівня готовності системи управління порівняно із рівнем готовності підпорядкованих військ (сил);
упереджувального забезпечення високого рівня бойової підготовки особового складу та бойового злагодження військових підрозділів із наступним виконанням ними реальних бойових завдань;
пріоритетного розвитку Сил спеціальних операцій Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО;
упровадження прийнятих у НАТО стандартів бюджетного планування з метою підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, забезпечення у повному обсязі ключових спроможностей сил оборони, які визначають їх здатність до перемоги у збройному конфлікті;
забезпечення готовності системи фінансування сил оборони у кризовий період, формування і налагодження процедур фінансування з урахуванням додаткових джерел, ефективного управління резервами, здійснення протидії корупції; створення єдиної ефективної системи логістики і постачання сил оборони як у мирний, так і воєнний час (особливий період) для максимально оперативного і належного задоволення їх потреб з централізованою закупівлею матеріально-технічних засобів;
створення єдиної уніфікованої системи підготовки персоналу для сил оборони з урахуванням досвіду держав – членів НАТО, цивільного сектору і бізнесу;
реформування системи військової освіти і підготовки кадрів, підвищення престижу військової служби, поліпшення фінансового і соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей;
реформування державної системи мобілізації та мобілізаційної підготовки на основі базових європейських підходів та з урахуванням набутого досвіду у формуванні оперативного мобілізаційного резерву першої черги, що дасть змогу швидко нарощувати сили під час кризової ситуації, із завчасним передбаченням необхідних для цього витрат;
підвищення бойового потенціалу, відновлення справності, продовження ресурсу, проведення модернізації, створення нових систем і уніфікації зразків озброєння та військової техніки Сухопутних військ та Повітряних Сил Збройних Сил України;
відродження військово-морського потенціалу держави, розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які мають бути здатними обороняти берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС;
ефективного використання двостороннього та багатостороннього співробітництва з партнерами та союзниками у військовій сфері, у тому числі шляхом отримання військової допомоги від них; модернізації військової системи охорони здоров'я у напрямі концентрації зусиль на заходах з медичного забезпечення військ (сил) у можливих конфліктах з максимальною її інтеграцією із цивільною системою охорони здоров'я; посилення спроможностей територіальної оборони, забезпечення її ефективного функціонування;
удосконалення єдиної державної системи цивільного захисту, приведення її у відповідність із стандартами ЄС та забезпечення ефективного функціонування, а також оснащення сил цивільного захисту сучасними видами техніки, засобами та спорядженням;
розроблення комплексного нормативного документа щодо проведення спеціальних інформаційних операцій, передбачивши узгодження понятійного апарату, визначення профільних структурних підрозділів державних органів та їх завдань і повноважень у мирний, воєнний час.
Іншим військовим формуванням визначені такі ролі:
Національна
гвардія України − участь у територіальній
обороні, захисті державного кордону та боротьбі з тероризмом, а
також із не передбаченими законом воєнізованими або збройними формуваннями;
охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в зоні конфлікту;
охорона та оборона важливих державних об'єктів, визначених Кабінетом Міністрів
України;
Державна
прикордонна служба України − участь у припиненні
збройного конфлікту на державному кордоні, боротьбі з тероризмом; припинення
збройних та інших провокацій на державному кордоні; охорона державного кордону
та суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні;
Служба безпеки
України − боротьба з тероризмом, контррозвідка, протидія
розвідувально-підривній діяльності іноземних спеціальних служб, протидія
корупції та організованій злочинності;
Служба зовнішньої
розвідки України – добування розвідувальної інформації,
здійснення спеціальних заходів впливу та протидії зовнішнім загрозам
національній безпеці України у політичній, економічній, військово-технічній,
науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах; участь у боротьбі з
тероризмом, міжнародною організованою злочинністю, незаконною торгівлею зброєю
і технологіями її виготовлення;
Державна служба
спеціального зв'язку та захисту інформації України −
забезпечення функціонування урядового зв'язку Верховного Головнокомандувача
Збройних Сил України з посадовими особами Збройних Сил України, інших
військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення під час
їх перебування у пунктах управління, забезпечення кіберзахисту об'єктів
критичної інфраструктури;
Державна
спеціальна служба транспорту − забезпечення стійкого
функціонування транспорту;
Управління
державної охорони України − участь у виконанні завданьтериторіальної
оборони, боротьбі з тероризмом, забезпеченні безпеки визначених
посадових осіб та охорони об'єктів.
На оборонно-промисловий
комплекс покладаються завдання із забезпечення створення,
виробництва, ремонту і модернізації озброєння, військової та спеціальної
техніки і боєприпасів для задоволення потреб безпеки і оборони відповідно до
цілей, пріоритетів і завдань воєнної політики держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар