СХОДИНИ,
ТРЕНУВАННЯ, ІГРИ, ВАТРИ, ПОХОДИ, ЗМАГАННЯ ТА ІН.
ОСОБЛИВОСТІ
ПОЛЬОВИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ГРИ. КОЗАЦЬКЕ ТАБОРУВАННЯ.ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ
РОЙОВИХ СХОДИН. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ
Основна
форма виховної роботи із учасниками гри – це проведення щотижневих (чи раз на
кілька тижнів) збірок (сходин) рою із виховником або самостійно (коли вже
здобули досвід і отримали право від курінного та начальника штабу). Тривалість
– до 2 год.
На
сходинах рекомендованими елементами є:
- Відкриття
із шикуванням, звітом про присутність, молитвою та вітанням;
- Підсумок
виконання доручень, завдань, справ із попередньої збірки;
- Гутірка-бесіда
на якусь визначену важливу тему що стосується Програми гри;
- Рухливі,
розвиваючі, інтелектуальні ігри;
- Співи,
вивчення козацьких пісень, танців;
- Інструктаж-навчання
якихось козацьких вмінь, знань (чи якісь ремесла, промисли, чи військова
майстерність тощо відповідно до Програми гри);
- Майстерка
– виготовлення чогось своїми руками
- Вивчення
основ козацького впоряду (стройова підготовка);
- Закриття
із шикуванням, звітом, молитвою.
Слід
пам’ятати, що до планування треба підходити творчо, з козацьким гумором і
кмітливістю, і пам’ятати про мету, нащо це все робиться. Не треба діяти
шаблонно. Детальніше про використання подібної форми праці можна почерпнути в
скаутській методиці, зокрема в Пласті.
Окрім
базових сходин варто практикувати спеціалізовані заняття: тренування,
довгострокові майстерки, репетиції, перегляд фільмів і їх обговорення тощо.
Особливо
варто звернути увагу на тренування із спорту, зокрема козацьких бойових
мистецтв. Спорт і бойові мистецтва по особливому зближують людей, плекають
характер, волю і світогляд, загартовують тіло і дух. 2-3 рази в тиждень по
1,5-2 год – це була б дуже хороша складова впровадження гри «Джура».
На
тренуваннях можна проводити паралельно із фізичними вправами і ідейну
підготовку, і розмови на цікаві теми, і виховання лицарських чеснот. Відкривати
і закривати молитвою та співом гімну та козацьких пісень. Тренування можна
проводити для всього загалу шкільного куреня.
Постає
питання тренера-спеціаліста. Ось тут потрібно спрацювати системі освіти в
цілому. З одного боку дати зелене світло козацьким національним єдиноборствам,
посприявши їх визнанню як національних видів спорту, з іншого боку в навчальних
закладах фізкультури і спорту відкрити курси їх вивчення. Зацікавленим
педагогам сприяти освоєнню козацьких бойових мистецтв шляхом участі в
навчальних семінарах, вишколах, тренінгах, які проводять відповідні козацькі
організації: Центральна Школа Бойового Гопака, Федерація «Спас» та ін. Загалом
місцеві козацькі товариства могли б саме тут прислужитись дуже добре, надавши
кадри для проведення тренувань із козацьких бойових мистецтв із дітьми.
Молодий
вчитель фізкультури може за кілька місяців освоїти базові елементи котрогось із
бойових мистецтв, і по ходу починати навчати дітей, при тому і самому
навчаючись.
Окрім
тренувань із козацьких єдиноборств було б добре, щоб діяв гурток чи секція
додаткової військово-спортивної підготовки на основі курсу «Захист Вітчизни».
На його заняттях, які можуть відбуватись раз на 2 тижні/місяць, молоді козаки
могли б засвоювати основи початкової військової підготовки, більше знайомитись
із військом, більше стріляти із пневматичної чи страйкбольної зброї.
Для
дівчат можна було б організувати спеціалізовані заняття гуртків по народному
мистецтву, фольклору тощо. Якщо є бажаючі серед них для занять на тренуваннях
із бойових мистецтв чи військово-спортивної підготовки, то можуть спробувати.
Якщо їм це сподобається, то може бути і досить успішний результат. Дівчата
загалом більш старанніші в такому віці, зокрема і щодо тренувань. Навіть в
стрільбі часто є випадки, що вони краще себе показують.
1
раз в місяць для куреня є добре організувати виїзд на мандрівку чи прогулянку.
Наприклад:
- похід
вихідного дня в гори, місцевий ліс, на річку, де вивчати основи туризму, таборування
в польових умовах;
- Екскурсія
в краєзнавчий, історичний, художній музей в обласному центрі;
- Відвідини
вистави в театрі, чи перегляд фільму на козацьку чи національну тематику;
- Виїзд
на козацький чи етнофестиваль;
- Екскурсія
на тематику «Козацькими чи бойовими шляхами українського народу».
На
осінні, зимові, весняні канікули добре організовувати 2-3 денні таборування, де
проводити козацький вишкіл на якусь тематику: козацькі бойові мистецтва, життя
в природі, козацький побут, ремесла та промисли, мистецтво козаків-пластунів
тощо.
Влітку,
після завершення шкільного навчання, шкільний козацький курінь організовує свій
табір тривалістю принаймні 1 тиждень, а краще два, де б він підсумовує працю за
рік, здобуває практичні знання, вміння, навички в польових умовах.
Організацію
наметових таборів варто проводити в співпраці із козацькими та молодіжними
виховними організаціями, військовими частинами, туристичними чи спортивними
клубами чи організаціями.
Найбільший
досвід по організації виховно-вишкільних таборів для молоді можна почерпнути в
скаутській методиці, зокрема в Пласті.
Щодо
річного календарного циклу загалом, то він має мати такі складові:
- Відкриття
року. (Свято Покрови) – День Українського козацтва. Доцільно провести марш в
одностроях з піснями масовий захід із вшанування козаків та їхньої звитяги, яка
відбувалась у вашому регіоні, святкові змагання «козацькі забави» тощо.
- День
Збройних сил. (6 грудня). Проведення спартакіади із військово-прикладних видів
спорту. Для молодших учнів – полегшені спортивні змагання.
- Різдвяні
свята. Вивчення народних звичаїв та обрядів, колядування, вечорниці.
- «Пам’ятай
про Крути». 29 січня. Вшанування Подвигу молодих юнаків, що показали приклад
звитяги в ім’я України. Інформаційно-просвітницька кампанія серед дітей та
молоді. Концерт молодіжної патріотичної пісні.
- «Молодь
пам’ятає героїв». Березень-квітень. Краєзнавчі мандрівки із відновленням та
упорядкуванням могил Героїв різних років.
- Підсумкові
районні, обласні змагання гри «Джура» - травень.
- Літнє
таборування.
Це
є загальний рекомендований кістяк, який треба творчо доповнювати і розвивати.
Насамкінець
щодо форм занять, то потрібно максимально прагнути, щоб юнаки побільше робили
самостійно – готували гутірку, гру, майстерку, співи, план проведення мандрівки
чи екскурсії тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар